Разместить рекламу  

Консультации налоговой

Вставить статью
Всего материалов: 1248

До уваги громадян!

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (річній декларації про майновий стан і доходи).

У зв’язку з тим, що 31 липня 2011 року припадає на вихідний день, останній строк сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій вами річній декларації про майновий стан і доходи (отриманих у 2010 році) – 29 липня 2011 р.

Відділ масово – роз’яснювальної роботи

та звернень громадян ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

Податкова соціальна пільга: особливості та право її нарахування і отримання

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. В поточному році дана сума складає 1320 гривень.

При цьому, граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбаченим підпунктом 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України від 2.12.2010 року №2755-VI, визначається як добуток 1320 грн. та відповідної кількості дітей.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) та за умови подання таким платником податку своєму роботодавцю заяви на застосування пільги.

Щодо відповідальності за неподання або несвоєчасне подання Звіту фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку з 01.0

Відповідно до п.9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 №599, протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає Звіт фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (далі - Звіт), згідно з додатком 3 до Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку. Згідно із п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Витрати на відрядження

Витрати на відрядження належать до витрат подвійного призначення. Ключовими моментами, що надають право платнику податку включати такі витрати до складу витрат, зокрема, є: фізичні особи, які направляються у відрядження, повинні перебувати у трудових відносинах з таким платником податку або бути членами його керівних органів; таке відрядження має бути пов’язане з господарською діяльністю такого платника податку; і нарешті, такі витрати має бути підтверджено відповідними первинними документами (п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу).

Пільги зі сплати земельного податку громадянами

Відповідно до ст.281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються:

інваліди першої і другої групи;

·          фізичні особи, які виховують 3-х і більше дітей віком до 18 років;

·          пенсіонери за віком;

·          ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

·          фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

Для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більш як 2 гектара;

Отримання доходів за даними паспорта – лише із відміткою податкової

Починаючи з 1 січня 2011 облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби згідно із п.63.6 та п.70.1 Податкового кодексу України та п. 2 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 17.12.10 №954, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. У паспортах зазначених осіб відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта вноситься органами державної податкової служби.

„Трудовим відносинам – законну силу”

Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України фізичні особи-підприємці, тобто роботодавці, при прийомі на роботу найманого працівника повинні укладати з ним письмовий трудовий договір, форма та порядок реєстрації якого затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 №260 (зі змінами та доповненнями); не допускається внесення змін до трудового договору, що погіршують умови праці; трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб, зберігаються у працівників; зняття з реєстрації трудового договору здійснюється в аналогічному порядку. Оформлення трудових відносин у законодавчо встановленому порядку, офіційне отримання заробітної плати – це державний захист від незаконного звільнення, гарантоване право на своєчасно виплачену заробітну плату в обсязі не нижче визначеної законом, низки інших соціальних виплат та на відпочинок.

Критерії, які визначають податкову історію платника податку на додану вартість як позитивну

На веб-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) розміщено проект постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження критеріїв, які визначають податкову історію платника податку на додану вартість як позитивну”

Проект постанови розроблено відповідно до вимог пункту 200.22 статті 200 Податкового кодексу України.

Проект постанови спрямований на встановлення критеріїв, відповідно до яких платники податку на додану вартість вважаються такими, що мають позитивну історію.

Для формування позитивної податкової історії платники зобов'язані дотримуватись певних вимог, зокрема:

- подавати податкову звітність у встановлений законом строк;

- не мати документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового та іншого законодавства;

- не мати взаємозв’язків з контрагентами - суб’єктами господарювання, діяльність яких має ознаки фіктивності;

Щодо порядку визнання доходу від операційної діяльності

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що до доходів від операційної діяльності відноситься дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 137.1 ст. 137 Кодексу визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи підтримує проект за

Законопроектом (реєстр. №8504). пропонується доповнити статтю 197 (операції звільнені від оподаткування) Податкового кодексу України новим пунктом 197.18, відповідно до якого звільняються від оподаткування операції з продажу заготівельними підприємствами окремих видів відходів як вторинної сировини (крім металобрухту) за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів.